Навіть після двох років повномасштабної війни, коли в більшості українців опускаються руки, в багатьох все ж вистачає сил іти вперед, водночас ще й допомагаючи іншим. Про це на прикладі команди Фонду Вадима Столара розповідає УНН.
Представники команди діляться своїми історіями, в яких попри індивідуальність є дещо спільне: кожного з них надихає та мотивує робота у Фонді на благо інших людей, розуміння важливості спільної справи.
“Ми закуповуємо, передаємо бійцям за їхнім запитом усе необхідне. Це й сезонна амуніція, і оптичні прилади, і безпілотні апарати, і системи антидронової боротьби. По всій Європі шукаємо, закуповуємо та приганяємо на потреби фронту броньовані автомобілі та позашляховики. Все це потрібно тут і зараз, і ми не можемо дозволити собі зупинитися та розслабитися. Але це й те, що нас постійно мотивує – щоденна причетність до допомоги нашим захисникам”, – каже Андрій, який курує масштабний проєкт “++ для ЗСУ”, що об’єднує всі напрями допомоги військовим.
Юлію, кураторку грантової програми Фонду, по-справжньому надихнув цей новий та дуже перспективний напрям, який об’єднує благодійні організації по всій Україні та дозволяє допомагати набагато більше.
“Ми провели вже два проєкти, під час кожного по 1 млн грн розподілялося між переможцями конкурсу – організаціями, які займаються фізичною реабілітацією та психологічним відновленням військових і цивільних. Я отримую великий приплив енергії від постійних комунікацій з партнерами, від завзятості та вогню в їхніх очах. Від розуміння, що разом ми робимо велику та дуже потрібну справу. Ці емоції заряджають, як павербанк, і є головним моїм мотиватором”, – наголошує Юлія.
Кураторка проєкту “Відновись” Лєра визнає: нехай на сьогодні справді мало приводів для позитивних емоцій – вона все одно знаходить їх у спілкуванні з іншими волонтерами, з учасниками проєктів Фонду.
“На “Відновись” мами з діточками, які втратили на війні чоловіків, або залишилися без житла, отримують друге дихання, сили рухатися далі. Ми вже допомогли 1500 сімей, і їхні щирі емоції, їхня вдячність по-справжньому надихають. Цей проєкт плекався з великою любов’ю, в ньому частинка мене. І доки це буде потрібно – ми проводитимемо його. Заради наших жінок, наших дітей, заради майбутнього України”, – зазначає волонтерка.
За словами Наталії Приходько, волонтерки Фонду: “Сьогодні важко всім, але команда Фонду розуміє, що від нас залежить багато людей, які потребують допомоги. Ми усвідомлюємо, наскільки важливо саме зараз зберігати всі наші проєкти і навіть розширюватися. Бо і фронт, де ситуація дуже непроста, і тил, де люди втрачають сили та віру, вимагають дедалі більше нашої уваги та зусиль. Ми постійно підбадьорюємо одне одного, розмовляємо, ділимося тим, що наболіло. І це також допомагає зібратися й далі наполегливо працювати на благо людей та країни”.
Звернулися ЗМІ й до Вадима Столара, щоб дізнатися, як Фонд пережив ці два роки, як змінилася його робота і що він планує робити далі.
“За ці два роки діяльність Фонду стала носити по-справжньому системний характер. Ми налагодили процеси, взаємодію та сфокусувалися на двох основних напрямах – комплексному забезпеченні наших захисників та психологічній підтримці постраждалих від війни українців. Це дозволило не лише підвищити ефективність нашої допомоги, а й, що не менш важливо, зберегти та зміцнити енергію, ресурси та мотивацію команди Фонду, забезпечити психоемоційну підзарядку її представників”, – підкреслив Вадим Столар.
