Європейська комісія наполягає на відмові фінансувати витрати шляхом великих запозичень, а також прагне відійти від політики, коли найбіднішим країнам ЄС надавалися гроші без жодних умов. Про це пише Politico.
Як пояснює видання, по суті, це означає кінець ери «халявних грошей» ‒ коли величезний фонд відновлення блоку після пандемії складався зі спільного боргу, а не з національних внесків, і коли кошти ЄС на такі речі, як нові дороги, лікарні та проєкти з відновлюваної енергетики, виділялися переважно країнам Східної та Південної Європи, не вимагаючи від них жодних взаємних зобов'язань.
Гроші в обмін на реформи
Комісія, яка відповідає за управління семирічним бюджетом ЄС у розмірі 1,2 трильйона євро, що фінансується переважно його членами, починає замислюватися над варіантом, який має запрацювати у 2028 році. Питання стануть гострими, коли країни домовлятимуться про те, скільки грошей виділити на різні програми. Комісія висуне офіційну пропозицію влітку 2025 року, яка має бути одноголосно схвалена урядами до кінця 2027 року.
Цього разу ситуація ускладнюється тим, що з початку останнього семирічного циклу ЄС створив надзвичайний фонд постпандемічного відновлення у розмірі 723 мільярдів євро, який вперше в історії блоку ґрунтується на об'єднанні запозичень від імені 27 країн, а не на внесках урядів.
Хоча кілька країн ЄС ‒ переважно ті, які мають найбільшу заборгованість, ‒ хочуть, щоб цей Фонд відновлення та стійкості (RRF) продовжив свою роботу після закінчення терміну його дії у 2026 році для формування «інвестиційного фонду». Комісія ЄС виступає проти цього.
Щоб додати ще більших проблем для деяких бідних країн, Комісія хоче поширити модель «гроші на реформи» фонду відновлення на існуючу «політику згуртованості», яка спрямована на скорочення розриву між багатими і бідними регіонами і становить близько чверті всього бюджету.
Політично чутливі
Керівництво ЄС ухиляється від ідеї створення такого інвестиційного фонду ‒ для фінансування оборонних і зелених витрат у найближчі роки ‒ через опозицію з боку фіскально консервативних країн, включаючи Німеччину і Нідерланди. Але столиці з високим рівнем боргу побоюються, що відкладення RRF залишить їх з величезним дефіцитом витрат на довгострокові проєкти.
Хоча Комісія не має права вирішального голосу щодо того, як виглядатиме наступний бюджет ЄС, її пропозиція слугуватиме основою для переговорів між державами. Найбільш чутливі політичні рішення, такі як створення нового інвестиційного фонду, в кінцевому рахунку залежатимуть від результатів європейських виборів у червні та складу нової виконавчої влади.
Комісія вважає, що фонд згуртування може бути використаний як інструмент, який змусить уряди провести реформи з цілої низки питань ‒ включаючи пенсії та демократичні стандарти ‒ які роками відкладалися в довгий ящик.
Це ознаменувало б відхід від нинішньої моделі, коли фінансування виплачується на основі узгоджених критеріїв, а не як «пряник» за досягнення конкретних цілей.
Це дозволило б Комісії продовжувати впроваджувати свої реформи в усьому блоці, не беручи нових боргів і не збільшуючи різко розмір свого бюджету.
Існує значне дублювання між проєктами, що фінансуються з RRF і фонду згуртування. Обидві скарбнички виділяють значну частку грошей біднішим країнам, таким як Португалія на заході або Болгарія на сході.
Але чиновники зазначають, що між ними є відмінності.
«Фінансування згуртованості має бути підходом, спрямованим на довгостроковий розвиток; воно має залучати місцевих і регіональних партнерів. Всі ці елементи не обов'язково можна знайти в надзвичайних інструментах, таких як RRF», – сказала комісарка ЄС Еліза Феррейра.
Це буде важко реалізувати
Чиновники Комісії визнають, що їм буде важко продати нову модель згуртування біднішим країнам-членам. Один урядовець сказав, що країни, які наразі намагаються використати кошти фонду згуртування, навряд чи будуть раді суворішим правилам і більшим вимогам щодо реформ.
Держави-члени скаржаться, що гора бюрократичної тяганини заважає їм отримати свою частку коштів з Фонду згуртування.
Але інші аналітики вказують, що бідніші столиці, зрештою, не матимуть достатніх важелів, щоб протистояти новим правилам.
Потреба у свіжих грошах для стимулювання економічного розвитку в країнах, які очікують на вступ у ЄС, таких як Україна та країни Західних Балкан, а також для погашення постпандемічного боргу може підірвати заклики до збільшення бюджету.
«Якщо країни-члени бояться втратити гроші, вони можуть зіткнутися з ситуацією, коли у них не буде можливості просити ті ж самі гроші без жодних умов», ‒ підсумували експерти.
