Українське вторгнення в Курську область, як і російські наступальні операції на сході України самі по собі не є вирішальними військовими операціями, які допоможуть виграти війну, вважають в американському Інституті вивчення війни (ISW).
Як російським, так і українським силам не вистачає можливостей для проведення окремих вирішальних виграшних операцій, і замість цього вони повинні проводити кілька послідовних операцій з обмеженими оперативними цілями, які далеко не досягають перемоги, але в сукупності можуть досягти стратегічних цілей, зазначають автори дослідження "Україна та проблема відновлення маневру в сучасній війні" д-р Фредерік В. Каган і д-р Кімберлі Каган.
Вони вважають, що поки рано оцінювати наслідки та оперативне значення українського вторгнення в Росію та поточних російських наступальних зусиль на сході України. Більше того, значення цих операцій не виникатиме ізольовано, але вони матимуть значення, оскільки стосуватимуться серії наступних російських та українських кампаній.
Україна і Росія мають здатність створити глибокі оборонні позиції та резерви, які завадять будь-якій окремій кампанії досягнути стратегічних цілей війни до її кульмінації. Росія, на думку аналітиків, має достатньо бойової потужності, щоб прикрити свої кордони, якщо вона цього забажає, ціною досягнення інших цілей.
Росія та Україна зазвичай можуть створити оборонні позиції на деякій відстані в тилу та достатньо стабілізувати лінію фронту навіть у разі успішного проникнення.
"Отже, ефективний дизайн української та російської кампанії потребує продуманості та планування кількох послідовних операцій, кожна з яких визначає умови для наступної операції", – йдеться у звіті.
Жодна зі сторін, вважають його автори, не може проводити послідовні операції без перерви. Водночас оперативні паузи або зниження оперативного темпу дають іншій воюючій стороні можливість змагатися та перехопити ініціативу.
