12/24/2024
Українські винищувачі Су-27, оснащені американськими плануючими бомбами GBU-39, здійснюють точкові удари по стратегічно важливих цілях на території Росії, таких як понтонні мости та командні пункти. Як пише Forbes, на рідкісному відео зафіксовано момент, як Су-27 скидає у Курській області чотири бомби з одного пілона під крилом, використовуючи тактику низького польоту з різким набором висоти перед скиданням. Видання зазначає, що така маневреність дозволяє уникати ворожих систем протиповітряної оборони. Зазначається, що бомби GBU-39 з GPS-наведенням можуть подолати відстань понад 95 км завдяки висувним крилам, що дозволяє винищувачам залишатися на безпечній відстані від зони ураження. Для таких атак Су-27 виконують маневри на низькій висоті, використовуючи рельєф місцевості для маскування від радарів, а перед скиданням бомб підвищують висоту, що дає можливість збільшити дальність ураження. Цей підхід дає змогу українським ВПС уникати втрат у повітрі, навіть попри те, що росіяни змогли збити «тривожну кількість українських літаків на базах», зокрема кілька Су-27. Українські ВПС, маючи значно менше ресурсів, застосовують плануючі бомби у обмеженій кількості — близько 10−12 штук на день, тоді як росіяни використовують до 100. Через це українські удари спрямовані на важливі об'єкти, зокрема стратегічні мости, командні пункти та укріплення. Російська авіація натомість здебільшого застосовує бомби для атак на окопи та прифронтові міста. Останнім об'єктом, що став мішенню для атак, був понтонний міст через річку Сейм у Курській області, побудований для посилення оборонних позицій Росії, пише видання.

Українські винищувачі Су-27, оснащені американськими плануючими бомбами GBU-39, здійснюють точкові удари по стратегічно важливих цілях на території Росії, таких як понтонні мости та командні пункти.
Як пише Forbes, на рідкісному відео зафіксовано момент, як Су-27 скидає у Курській області чотири бомби з одного пілона під крилом, використовуючи тактику низького польоту з різким набором висоти перед скиданням. Видання зазначає, що така маневреність дозволяє уникати ворожих систем протиповітряної оборони.
Зазначається, що бомби GBU-39 з GPS-наведенням можуть подолати відстань понад 95 км завдяки висувним крилам, що дозволяє винищувачам залишатися на безпечній відстані від зони ураження. Для таких атак Су-27 виконують маневри на низькій висоті, використовуючи рельєф місцевості для маскування від радарів, а перед скиданням бомб підвищують висоту, що дає можливість збільшити дальність ураження.

Цей підхід дає змогу українським ВПС уникати втрат у повітрі, навіть попри те, що росіяни змогли збити «тривожну кількість українських літаків на базах», зокрема кілька Су-27.
Українські ВПС, маючи значно менше ресурсів, застосовують плануючі бомби у обмеженій кількості — близько 10−12 штук на день, тоді як росіяни використовують до 100.
Через це українські удари спрямовані на важливі об'єкти, зокрема стратегічні мости, командні пункти та укріплення. Російська авіація натомість здебільшого застосовує бомби для атак на окопи та прифронтові міста.
Останнім об'єктом, що став мішенню для атак, був понтонний міст через річку Сейм у Курській області, побудований для посилення оборонних позицій Росії, пише видання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.