СЗЧ в Силах оборони – це не причина проблем в армії, а їх наслідок. Про це у своєму матеріалі розповідає "Український свідок".Автори поспілкувалися з ветераном АТО, який і зараз захищає Україну. Розмова проходила анонімно.Чому мобілізовані втікають з навчальних центрів?СЗЧ бувають різні. Люди покидають навчальні центри і лінію бойового зіткнення з різних причин.За словами військового, до навчальних центрів люди в основному потрапляють після того, як їх буквально вирвали з цивільного життя."Їм здається, що якщо вони втечуть, все повернеться в колишнє русло", – каже він.Водночас, з навчальних центрів тікають ті, хто з самого початку знає, що служити не піде. З іншого боку, ті, хто такого рішення ще не прийняв, але послухав попередніх. Так перші викликають втечу других.Чому покидають ЛБЗ?Військовий назвав кілька причин, чому військові покидають ЛБЗ, їх низку.Перша причина – втомаТак, він наводить приклад свого друга – молодого бойового командира:"Він телефонує і ридає в трубку. Каже, що не витримав і розплакався на контрольному пункті. Розповідає про свого бійця, який сидить в 7 км від ЛБЗ, на території ворога. Доступу до нього немає, наказу на відхід теж.І ось цей боєць телефонує моєму другу і просить передати йому гребінець. Той не розуміє, навіщо. А боєць каже: "Та ми ж влітку заходили, я зароc, мені треба розчесатися". Другий просив записати голосове від дружини. Сказав: "Я ж розумію, що ви не зможете нас вивести".Серед 11 підлеглих молодого командира 10 загинули, один потрапив у полон."Навіть якби їх вивели, людей, щоб завести на їх місця, немає. Вони виходять, а через тиждень їм кажуть: "Знаєш, людей немає, давай знову на спостережний пункт. Піде туди нормальна людина, знаючи, що в наступний раз назад уже не вийде?", – каже співрозмовник.Причина друга: невизначеність і неадекватні командириВійськовий каже, що іноді командири вважають, що бійці – їх власність."У людини можуть забрати машину, можуть не давати відпустку. Бійцю дзвонять друзі з Польщі і кажуть, що він – ідіот, та він і сам бачить відео, де в тилу гуляють в кабаках.Через невизначені терміни служби людина не може планувати своє життя хоч в якійсь обозрімій перспективі, навіть на пару років. Дружина вже чужа або взагалі знайшла собі якогось ухильника. Своїх дітей військовий не бачить. Тому йде в СЗЧ".Причина третя: неможливість перевестися в інший підрозділВін також наводить як приклад навчальні центри, оскільки знайомий з їх роботою.Війна змінюється кожні три місяці, тому інструкторами повинні бути люди з актуальним бойовим досвідом.Досвідчені люди через бюрократію і ручне управління не можуть перейти в навчальні центри, тому що переводити туди придатних людей заборонено, а потрапити на ВЛК і перевірити придатність можна тільки після поранення або за направленням медика.Водночас медик це направлення може не дати, тому що вважає підстави недостатніми.Військовий під час бойових дій міг отримати багато проблем зі здоров'ям і де-факто зараз може бути придатним тільки до служби в ТЦК, навчальних центрах або підрозділах забезпечення. Але пройти ВЛК дуже складно, адже людей немає і командири не зацікавлені мати в розпорядженні обмежено придатних – їх не можна відправити тримати спостережний пункт.СЗЧ через проблеми в арміїСеред причин СЗЧ військовий називає проблеми армії через нелогічні, непрозорі і деструктивні процеси.Йдеться, зокрема, про те, що немає зрозумілих, прозорих і працюючих правил, за допомогою яких людина могла б захистити свої права. А також про відсутність адекватної оцінки стану здоров'я людей ще в ТЦК. Система часто забирає тих, хто насправді не повинен був би служити, і це створює проблеми і для навчальних центрів, і для командирів, і для самого мобілізаційного процесу, адже формує навколо нього ореол жаху.Також серед проблем він називає радянську бюрократію і армійську бюрократію.Для кадрових військових війна – час можливостей. В мирний час вони отримують чергове звання раз в три роки, а під час війни для цього потрібен всього рік. Так що це хороший момент, щоб робити кар'єру. Старі кадри почали цим користуватися.Але це відносно свіжа тенденція, каже він про останні 1,5 року.Раніше ці люди просто ховалися."Тому що всі думали, що будуть брати Київ. Я знаю офіцера, який, коли неподалік від його частини почалися бойові дії, закопав військовий квиток і ходив у цивільному одязі. А зараз він на почесній посаді, з підвищенням", – зазначив співрозмовник.Він нагадав, що про проблему системи оцінки військових до реалій сучасної війни говорив командир Третього армійського корпусу Білецький.Управлінці штабів в більшій своїй частині відірвані від реалій і займають посади не за професійними навичками і досвідом, а тільки тому, що лояльні до вищого командування. Воно керує військами в ручному режимі і спускається до мікроменеджменту, а підлеглі дуже часто бояться доповідати йому про реальну ситуацію на полі бою."Це сценарій Другої світової з боку Радянського союзу, де командувач Жуков одноосібно, без системного аналізу приймав рішення про долю командирів", – каже військовий.На його словах, під час виїзду на бойові позиції ні разу, за винятком Бахмута, не було так, щоб реальна лінія, підтверджена начальниками розвідки батальйонів, збігалася з лінією зіткнення з офіційних джерел.НаративиВійськовий вважає, що комплексного, багаторівневого вирішення проблем не шукають.Він зазначив, що в інформаційному полі головні події відбуваються навколо численних фортець – Бахмута, Покровська, Мирнограда.Варто говорити про стратегічну мету України, зокрема зберегти суб'єктність держави або довести російську імперію до розвалу. Тоді цивільні могли б зрозуміти свою роль у цьому."90% людей, які потрапляють в автобус, не співвідносять себе з армією, це не їхня війна. Вони потім вже все розуміють і починають воювати.Але до моменту, коли їх посадили в автобус, це війна якихось інших людей. Україна ж героїчно бореться за Бахмут або Покровськ. Це роблять якісь конкретні спеціально навчені громадяни. Людина не розуміє, навіщо його туди тягнуть", – пояснив він.На його словах, СЗЧ – не причина, а наслідок. Проблема розташована глибше, в структурі армії і в тому, як держава говорить з суспільством про війну."Що воювати в цій країні будуть усі, кажуть тільки військові. Людей не привчають до думки, що вони і є мобілізаційний резерв.Колись Сергій Сергійович Сайгон (військовий, блогер і письменник. – Ред.) добре сказав про це: "Ви будете воювати або за Україну, або проти Польщі". Я з ним повністю згоден", – підсумував він.
