В Україні за умисне перешкоджання законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) передбачена кримінальна відповідальність. Залежно від обставин порушникам може загрожувати від п'яти до п'ятнадцяти років позбавлення волі. При цьому покарання передбачено не лише за фізичний опір військовослужбовцям, але й за окремі дії, спрямовані на зрив мобілізаційних заходів.
Відповідне роз'яснення опубліковано на офіційному сайті Міністерства оборони України. Йдеться про чинні положення законодавства, а не про введення нових санкцій. За перешкоджання роботі ТЦК передбачено до 15 років ув'язненняОсновна норма, що регулює відповідальність за перешкоджання діяльності військових формувань, міститься у статті 114-1 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 114-1 КК України, перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Частина друга цієї статті передбачає більш суворе покарання. Якщо аналогічні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, винному загрожує від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Вказана стаття з'явилася в Кримінальному кодексі ще у квітні 2014 року. Її застосування пов'язане із забезпеченням законної діяльності військових формувань в особливий період, який включає, зокрема, час мобілізації та воєнного стану. Під кримінальну відповідальність можуть підпадати різні форми умисної протидії.
Командування Сухопутних військ раніше відносило до таких дій погрози військовослужбовцям, психологічний тиск, застосування фізичної сили, пошкодження службового транспорту та інші спроби завадити виконанню законних обов'язків. Однак кваліфікація конкретного випадку залежить від обставин справи. Не кожен конфлікт із представниками ТЦК автоматично утворює склад злочину за статтею 114-1.
Для притягнення до відповідальності необхідно встановити передбачені законом ознаки правопорушення. За повідомлення про роботу ТЦК також можуть притягнути до відповідальностіОкрема увага в судовій практиці приділяється поширенню інформації про місця проведення мобілізаційних заходів. У червні 2026 року Верховний суд України розглянув питання кримінально-правової оцінки публікацій у Telegram, за допомогою яких учасники спільнот попереджали один одного про роботу представників ТЦК.
В огляді судової практики за червень 2026 року Верховний суд вказав, що поширення відомостей про місцезнаходження підрозділів ТЦК для попередження учасників спільноти про мобілізаційні заходи підлягає кваліфікації за частиною першою статті 114-1 КК України. Суди враховують не лише сам факт публікації інформації, але й її зміст, обставини поширення та спрямованість дій людини. Зокрема, значення має використання таких відомостей для створення перешкод законній діяльності військових формувань.
Один із останніх прикладів подібної справи — вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2026 року. Як повідомила судова влада України, чоловік протягом травня–листопада 2025 року неодноразово публікував у відкритій групі Telegram інформацію про місця проведення мобілізаційних заходів спільними групами ТЦК та поліції. Суд встановив шість епізодів поширення таких повідомлень.
Обвинувачений повністю визнав провину та розкаявся. За результатами розгляду справи суд призначив йому п'ять років позбавлення волі. Однак з урахуванням обставин справи чоловіка звільнили від реального відбування покарання з випробувальним строком тривалістю один рік.
Крім того, суд постановив застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону, який використовувався при вчиненні злочину. Фізичний опір співробітникам ТЦК може кваліфікуватися за кількома статтямиВідповідальність за протиправні дії щодо представників ТЦК та поліції не обмежується статтею 114-1 Кримінального кодексу. Залежно від характеру дій можуть застосовуватися й інші норми законодавства.
Зокрема, стаття 342 КК України передбачає відповідальність за опір представнику влади, співробітнику правоохоронного органу або військовослужбовцю під час виконання ним службових обов'язків. Якщо йдеться про злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, може застосовуватися стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, правова кваліфікація залежить від того, кому саме чинився опір, які дії вчинялися і чи були вони спрямовані на перешкоджання виконанню законних завдань військових формувань.
Прикладом застосування статті 114-1 до фізичного блокування роботи ТЦК стало кримінальне провадження, про яке повідомив Вінницький міський суд у листопаді 2025 року. За версією слідства, чоловік залучив інших людей і заблокував рух службового автомобіля військовослужбовців ТЦК, які перевозили його брата для проходження військово-лікарської комісії. Суд розглядав питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному за частиною першою статті 114-1 КК України.
До кримінальної відповідальності можуть притягувати з 16 роківПоложення статті 114-1 поширюються не лише на повнолітніх громадян. Згідно зі статтею 22 Кримінального кодексу України, загальний вік настання кримінальної відповідальності становить 16 років. Це означає, що особа, яка досягла вказаного віку, за наявності передбачених законом підстав може бути притягнута до кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
При цьому вік, обставини вчинення правопорушення, ступінь вини та інші встановлені судом фактори враховуються при призначенні покарання. Критика ТЦК та оскарження незаконних дій не забороненіПринципове значення має вимога закону: відповідальність за статтею 114-1 передбачена саме за перешкоджання законній діяльності військових формувань. Сама по собі незгода громадянина з діями представників ТЦК, публічна критика їхньої роботи або звернення зі скаргою до компетентних органів не означають автоматичного вчинення кримінального злочину.
Громадяни зберігають право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб у встановленому законодавством порядку. Якщо особа вважає, що при проведенні мобілізаційних заходів були порушені її права, вона може звертатися з відповідними заявами та скаргами, у тому числі до правоохоронних органів і суду. Водночас застосування сили, погрози або умисні дії, спрямовані на зрив законних заходів, можуть спричинити самостійну юридичну відповідальність.
Остаточне рішення про винність особи приймає суд. Наявність конфлікту, відеозапису події або повідомлення про підозру сама по собі не є доказом вчинення злочину.
