Україна прискорює використання наземних роботизованих систем на фронті, намагаючись замінити ними частину найнебезпечніших завдань для військових – від логістики та евакуації до безпосередньої підтримки штурмових дій. Це вже не експериментальні рішення, а елемент нової моделі війни, в якій технології мають зменшувати втрати особового складу й частково компенсувати кадровий дефіцит. Останній символічний рубіж Україна, за словами президента Володимира Зеленського, вже пройшла: вперше від початку повномасштабної війни ворожу позицію вдалося взяти виключно безпілотними платформами – наземними системами та дронами – без участі піхоти і без втрат з українського боку.
Президент також повідомив, що лише за три місяці 2026 року українські наземні роботизовані системи виконали понад 22 тисячі місій на фронті. Міноборони України дає ще ширшу картину масштабування. За даними оборонного відомства, тільки у березні наземні роботи виконали понад 9 тисяч бойових і логістичних місій, а за перший квартал 2026 року – майже 24,5 тисячі.
У відомстві прямо кажуть, що такі системи дедалі частіше застосовують замість людей там, де ризик для військових особливо високий. Держава також різко наростила закупівлі: у 2025 році постачання наземних роботизованих систем перевищило 100% від замовлення ЗСУ. Практична логіка цього переходу проста: сучасний фронт вимагає забирати людей із найнебезпечніших ділянок, де працюють дрони, мінні загородження й постійне спостереження.
Українські наземні платформи вже використовують для підвозу боєприпасів, доставки їжі й медикаментів, евакуації поранених, розмінування та розвідки. Міністерство оборони наголошує, що такі завдання виконуються дистанційно, а отже прямо підвищують безпеку військових. Поштовх до цього дає і кадрова ситуація.
Carnegie Endowment у березневому аналізі писав, що Україна стикається з дедалі гострішою проблемою нестачі людей на фронті: у підрозділах бракує бійців, падає добровільний набір, накопичується втома після років війни, а мобілізаційна система працює під сильним тиском. Саме тому ставка на роботизацію дедалі більше виглядає не як технологічна мода, а як вимушена адаптація до нової реальності війни. Водночас навіть прихильники цього підходу визнають, що роботи поки не здатні повністю замінити піхоту.
Atlantic Council зазначає, що 2026 рік може стати переломним для української "армії роботів", але безпілотні системи все ще не здатні повністю виконувати завдання людини у складному бою. Тому найближча мета Києва – не повна заміна солдата, а скорочення втрат і перерозподіл людського ресурсу на ті завдання, де техніка поки безсила. За матеріалами: Офіс президента України, Міноборони України, Міноборони України, Міноборони України, Carnegie Endowment, Atlantic Council
